Наркозалежність

Про все це нам відомо не з чуток. Вже понад десять років центр реабілітації "Я - Легенда" допомагає нарко та алкозалежним людям назавжди покінчити з вживанням, повернутися до соціуму здоровою та повноцінною людиною. Наша мета, в буквальному значенні, повернути людину до життя.

Наша реабілітаційна програма – це комплекс заходів, спрямованих на усунення фізіологічної та психологічної залежностей. Вона допомагає адаптуватися наркоману до життя без наркотичних речовин, повернутися до суспільства, усвідомити та прийняти свою хворобу. Оскільки залежність вважається невиліковною хворобою, що прогресує, обійтися без реабілітації в лікуванні наркоманії та алкоголізму практично неможливо. Саме реабілітація – послідовне лікування наркоманії чи алкоголізму допомагає людині повернутися до нормального життя. Фахівцями проводиться цілеспрямована робота, що мотивує жити у тверезості та без наркотиків.

Недостатньо тільки вивести із запою або зняти ломку, важливо зрозуміти причини, які штовхають людину вживати,

ізолювати залежного від руйнівного середовища, створити спокійну обстановку та пробудити бажання лікуватися.

Також необхідно закріпити успіх та навчити наркомана чи алкоголіка жити без «допінгу». Цього найлегше досягти в умовах стаціонару, де немає спокус і залежному надається всебічна підтримка.

12 Кроків

Ця програма була створена в США ще в 1930-х роках, вона швидко поширилася в інших країнах. У Росії її успішно застосовується понад двадцять років. Зараз «12 кроків» — це переважно ідеологія, на якій побудовані інші програми, — послідовний шлях від визнання нездатності людини самостійно впоратися з наркозалежністю до прийняття допомоги та усвідомленого початку змін у житті. За програмами з ідеологією «12 кроків» лікуються десятки мільйонів людей у всьому світі.

Терапевтичні спільноти

Реабілітація наркозалежних відбувається ефективніше при поміщенні їх у терапевтичне співтовариство (therapeutic communities), де хворі з діагнозом «наркозалежність» спільно готуються до життя без наркотиків у зовнішньому світі. Життя в такому співтоваристві, підпорядковане загальному розпорядку і рухається загальними моральними цінностями, запускає неусвідомлений процес адаптивного пристосування. Старі цінності трансформуються і набувають здорового відтінку. Терапевтичною спільнотою формуються чіткі норми та стандарти, в яких немає місця наркотикам. Це модель соціуму, за якою, хворий може відновити і відпрацювати втрачені навички, знайти опору у вирішенні своїх проблем.

Міннесотська модель

Цей варіант реабілітації було розроблено на рубежі 1940–1950-х років шляхом переосмислення та доповнення ідеології «12 кроків». Це системний підхід до одужання наркозалежного, що передбачає активну участь близьких та рідних хворого, а також психологів – фахівців із хімічних залежностей. Хімічна залежність у Миннесотской моделі сприймається як невиліковне захворювання, що має властивість трансформуватися, згасаючи чи спалахуючи, і навіть «переходячи» з одних речовин на інші.

Постреабілітаційний супровід

Ця частина реабілітації не в останню чергу залежить від наявності громадських та державних ініціатив підтримки колишніх наркоманів у їхньому прагненні повернутися до нормального життя, працевлаштуватися, знайти різні хобі. У нашій країні цей напрямок соціальної роботи розвинений слабко, тому розраховувати доводиться переважно на організовані при реабілітаційних центрах амбулаторні програми та допомогу рідних та близьких. Можна звернутися до підтримки церковних організацій. Духовна сторона питання дуже важлива, проте слід виявляти обережність при зустрічі з релігійними спільнотами, які під виглядом допомоги можуть переслідувати власні цілі, а саме пошук нових адептів.

Робота з родичами (співзалежними)

Якщо наркозалежний має сім'ю, вона зазвичай є співзалежною. Це проявляється спочатку у запереченні самої проблеми, а потім у бажанні вирішити її у стінах будинку, незграбними методами. Скандали, погрози, заборони, вигадана поспіхом система заохочень і покарань зазвичай обертаються посиленням наркозалежності та важкими наслідками як для хворого та його психіки, так і для сім'ї в цілому. Замість того, щоб зміцнитися, сімейні зв'язки слабшають, а іноді й зовсім перериваються. Реабілітація наркоманів у зв'язку з цим обов'язково має включати роботу з родичами — надання їм психологічної допомоги, проведення освітніх заходів у вигляді лекцій, групової роботи.

Можливості проведення реабілітації амбулаторно

Досить стійкою і вже апробованою є практика, що дозволяє проводити реабілітаційні заходи амбулаторно лише на другому етапі, коли йдеться про працевлаштування хворого та його повернення до соціуму. Перший етап повинен проходити у стаціонарі чи реабілітаційному центрі, і пропускати його у жодному разі не можна. Прихильники цієї позиції вважають, що пацієнту необхідно постійно залишатися зайнятим, його день має бути розписаний хвилинами, щоб не залишалося пауз, здатних спровокувати думки про вживання наркотиків.

У цей період людина усвідомлює свою хворобу, визнає, що вона безсила перед нею, що залежність не лікується, і тому їй все життя доведеться жити із захворюванням і усвідомлено дотримуватися деяких основних правил. Саме тому важливо помістити хворого до реабілітаційного центру для наркозалежних. Різке повернення в колишнє соціальне середовище, повне спокус, без чітко усвідомлюваних нових установок, загрожує зривами і виходом хвороби на новий виток розвитку. Паралельно в таких реабілітаційних центрах одужаючі контактують із колишніми наркоманами-волонтерами, які перебувають у ремісії кілька років, які своїм прикладом доводять, що почати нове життя реально.

Програми реабілітації у серйозних наркологічних реабілітаційних центрах передбачають тривалу послідовну роботу з пацієнтом та його найближчим оточенням, індивідуально та у групах. При цьому варто пам'ятати, що слід звертатися тільки до ліцензованих медичних закладів.